Серіал «Widow’s Bay» спочатку замислювався як камерна історія про прибережні міста США, що вимирають, проте в процесі розробки творці змістили акцент у бік містики та хорору.
В інтерв’ю режисер Хіро Мурай зазначав, що ключовим джерелом натхнення стали реальні покинуті острови на східному узбережжі, де туризм намагалися відродити через легенди про привиди. Саме ця суміш прагматичного бізнесу та давніх страхів лягла в основу сюжету.
Цікаво, що проект не є прямою екранізацією конкретної книги, але активно запозичує елементи з фольклору та сучасної літератури у жанрі “small town horror”. Сценаристи зізнавалися, що орієнтувалися на атмосферу творів на кшталт Стівен Кінг, особливо його історій про замкнуті спільноти, де минуле буквально не відпускає мешканців. При цьому сюжет про мера Тома Лофтіса, який перетворює острів на туристичну пастку, був натхненний реальними кейсами маркетингу «клятих місць».
Зі зйомок відомо, що більшість сцен знімалася на ізольованих прибережних локаціях, щоб добитися відчуття відірваності від світу. Актор Меттью Різ в інтерв’ю розповідав, що команда жила практично в тих же умовах, що й персонажі з постійним туманом, вітром і обмеженим зв’язком. Це допомогло створити природну напругу в кадрі, а деякі сцени з туманом взагалі знімалися без CGI – використовувалися реальні погодні умови.
На окрему увагу заслуговує тональний баланс серіалу: незважаючи на елементи жаху, «Widow’s Bay» активно використовує чорний гумор. За словами творців, це зроблено навмисно, щоб наголосити на абсурдності ситуації, де економічне виживання міста залежить від експлуатації власних прокльонів. В результаті вийшов рідкісний гібрид — історія, де сімейна драма, туристичний бізнес та надприродний хорор переплітаються, створюючи напружений, але подекуди іронічний наратив.
