Володар війни 2»: син «торгаша смертю» з України збирає власну армію найманців. Поки Україна воює зі зброєю, яку продавали за безцінь…
Пам’ятаєте Юрія Орлова? Емігранта з України, який у 90-х розбагатів на тому, що після розпаду СРСР радянські арсенали лишилися без господаря. Фільм «Володар війни» (2005) з Ніколасом Кейджем сьогодні дивишся зовсім інакше, ніж двадцять років тому. Тоді це була чорна комедія про цинізм світової торгівлі зброєю. Тепер це історія, від якої в українського глядача стискається щось усередині.
Сиквел: син, який хоче перевершити батька
Продовження виходить у 2027 році. Воно називається Lords of War, режисером і сценаристом знову став Ендрю Ніккол. За даними Hollywood Reporter, Кейдж знову зіграє Орлова, який дізнається, що має сина Антона, а той будує найману армію, здатну змагатися з батьківською. Антона грає Білл Скарсґорд, відомий за «Носферату» та «Джону Віку 4».
Сам Ніккол пояснює задум так: Антон не збирається виправляти батькові помилки, він хоче їх перевершити. Дія сиквела розгортається на тлі американських воєн на Близькому Сході, у світі приватних найманців. Зйомки, за повідомленнями, розпочалися в листопаді 2025 року, а згодом завершилися в Марокко. Права на прокат у США придбала компанія Vertical. У ролях також Лора Гарріер, Сільвія Гукс і Грег Тарзан Девіс.
Кейдж повертається: чому сиквел про українського зброярського барона зараз б’є боляче
Оригінал починався з України. Орлов родом звідти, а його дядько, радянський генерал, контролює склади зі зброєю, яку нікому було рахувати. Історія вигадана, але спирається на реальність: після 1991 року Україна успадкувала одну з найбільших військових спадщин СРСР. Значна частина цього арсеналу роками витікала на чорний ринок. Прототипом Орлова вважають кількох реальних торговців зброєю, передусім росіянина Віктора Бута. Його засудили у США, а в грудні 2022 року обміняли на американську баскетболістку Брітні Грайнер.
Іронія в тому, що країна, з арсеналів якої колись торгували за безцінь, сьогодні тримає оборону завдяки західній допомозі та власним дронам. Радянські склади, які «зникали» в 90-х, це зброя, якої зараз так бракує. Тепер ця тема з екрана вже не про минуле.
Питання не про кіно
Сюжет сиквела про приватні армії та комерціалізацію війни звучить навіть актуальніше, ніж двадцять років тому. Найманці, приватні військові компанії, посередники, які заробляють на конфліктах, вже стали частиною реальних новин, зокрема й тих, що стосуються нашої війни. Ніккол каже, що цей світ «здебільшого прихований від очей». Українцям, які щодня бачать наслідки цієї торгівлі, не треба пояснювати, де закінчується кіно.
Чи вдасться Кейджу й Скарсґорду повторити успіх першої частини, невідомо: оригінал критики зустріли неоднозначно, а глядачі згодом полюбили. Але один ефект гарантований. Після сиквела ми знову задумаємося, хто і на чому заробляє, поки одні воюють.
