П’ять років тому режисер Алекс Ґібні випустив двосерійну документальну стрічку про те, як Росія втрутилася у президентські вибори США 2016 року. Тоді це сприймали як історію про минуле. У вересні 2026-го, коли Дональд Трамп веде особисті перемовини з Володимиром Путіним про завершення війни в Україні, а одна з героїнь фільму й досі щовечора виходить в ефір російського держтелебачення, «Агенти хаосу» раптом перестають бути архівом.
Про що насправді цей фільм
Спершу — важлива технічна поправка до того, що можна прочитати на піратських сайтах: «Агенти хаосу» — це не Netflix-проєкт, а документальний мінісеріал HBO, що вийшов 23-24 вересня 2020 року, напередодні тодішніх президентських виборів у США. Автор — Алекс Ґібні, володар «Оскара» й кількох премій «Еммі», відомий стрічками про Scientology (“Going Clear”) і крах Theranos (“The Inventor”).
Фільм не будує теорію змови з нуля — він методично зводить докупи те, що на момент виходу вже було задокументовано слідством спецпрокурора Роберта Мюллера й розсекреченим звітом сенатського Комітету з розвідки: як російська військова розвідка (ГРУ) зламала сервери Демократичної партії, як “фабрика тролів” — Агентство інтернет-досліджень — намагалась розхитати американське суспільство через Facebook і Twitter, і як усе це переплелося з передвиборчою кампанією Дональда Трампа. Ключовий висновок, який в фільмі прямо озвучує колишній головний юрист команди Мюллера Ендрю Вайсман: мова йде про “чіткі, недвозначні спроби російського уряду втрутитися в наші вибори”. Режисер Ґібні у своїх коментарях також обережно розділяв дві речі — сам факт втручання (задокументований) і питання, чи означало це змову в юридичному сенсі (тема, з приводу якої в американському суспільстві й досі немає єдності, і сам Трамп та його прихильники послідовно називають усю історію “полюванням на відьом”).
Серед героїв — люди з абсолютно різних таборів цього конфлікту: колишній директор ЦРУ Джон Бреннан, заступник директора ФБР Ендрю МакКейб, радник кампанії Трампа Картер Пейдж, бізнес-партнер Трампа Фелікс Сейтер — і, що особливо цікаво з перспективи 2026-го, головна редакторка RT Маргарита Симоньян.
Пов'язані новини
Чому саме зараз ця стрічка звучить по-новому
Симоньян у фільмі 2020 року виступає як один із голосів, що коментують події з російського боку. Але шлях цієї героїні за наступні шість років дає документалці зовсім новий контекст. Сьогодні, у 2026-му, Симоньян перебуває під санкціями України, 27 країн ЄС, США, Британії, Канади та ще кількох держав — саме за поширення дезінформації, російської пропаганди і підтримку повномасштабного вторгнення в Україну. Та сама людина, яка коментувала операцію з розхитування довіри до американських інституцій у 2016-му, останні три з половиною роки практично щодня з’являється в ефірі російського держтелебачення з заявами про Україну — від обіцянки “розгромити Україну за два дні” ще у квітні 2021-го до відвертих скарг про власний страх перед українськими безпілотниками навесні 2026-го.
Це не випадковий збіг, а та сама структура: інструменти, які “Агенти хаосу” детально документують стосовно виборів 2016-го — цілеспрямовані вкиди, підрив довіри до інституцій, використання соцмереж для поглиблення внутрішніх розколів — це той самий інструментарій, який Росія відкрито застосовує проти України впродовж усієї повномасштабної війни, тільки вже без потреби щось приховувати.
Пов'язані новини
І до чого тут перемовини 2026 року
Цього тижня Дональд Трамп проводить телефонні розмови і з Путіним, і з Зеленським, а його спецпосланці Стів Віткофф і Джаред Кушнер курсують між Москвою і Києвом у пошуках формули завершення війни. Для частини спостерігачів перегляд “Агентів хаосу” саме зараз — це спосіб освіжити в пам’яті, наскільки давньою і вкоріненою є історія стосунків Трампа з темою Росії, і поставити собі чесне запитання: чи означає це щось для сьогоднішніх перемовин, чи ні. Тут важливо не піддаватися спокусі однозначних відповідей: одні коментатори бачать у цій довгій історії підставу для скепсису щодо того, наскільки жорсткою може бути позиція Трампа на переговорах з Путіним; інші наполягають, що ситуація 2016 року і дипломатична місія 2026-го — це дві абсолютно незалежні історії, і змішувати їх — політично мотивована маніпуляція. Обидві позиції активно циркулюють в американському і європейському інформаційному просторі, і однозначного, загальновизнаного консенсусу щодо цього зв’язку не існує.
Де дивитися
Оригінально фільм виходив на HBO (нині — Max) у США. В україномовному просторі стрічка доступна з багатоголосим закадровим озвученням від команди BaibakoTV — саме цей переклад і роблять фільм по-справжньому доступним для українського глядача, який хоче розібратися в першоджерелах однієї з найважливіших політичних історій останнього десятиліття.
Від редакції: чому документалку про 2016-й варто дивитися саме як підготовку до 2026-го
Найбільша цінність “Агентів хаосу” сьогодні — не в сенсаційності, а в методі. Фільм показує, як саме працює дезінформаційна машина: не одним фейком, а системною, багаторічною роботою над довірою суспільства до самого себе. Розуміння цього механізму — найкраща щеплення проти маніпуляцій, які циркулюють просто зараз, у розпал перемовин про долю України. Коли одна зі сторін перемовного процесу — держава, чия головна пропагандистка була героїнею документалки про підрив довіри до чужих виборів, а тепер сама перебуває під санкціями за дезінформацію щодо війни, яку вона ж і виправдовує, — розуміти механіку її роботи важливіше, ніж будь-коли. Це не привід для однозначних політичних висновків про перемовини Трампа — тут справедливо існують різні, часом протилежні оцінки. Але це точно привід не сприймати жодне гучне твердження з російського медіапростору на віру, не перевіривши джерело.
